Библиотека Электронных Книг

Знайомство з новим автором і новим колоритним персонажем, яке захотілось продовжити вже в середині книги. "Зерно правди" (в російському перекладі Доля правды - Зигмунт Милошевский ) - це другий детектив із циклу про прокурора Теодора Шацького. Перша - "Терапія злочину" (або "Заплутаність") зникла з продажу, а третя - "Гнів" - тепер у планах. Але кожна нова справа пана прокурора сюжетно не пов"язана із попередньою, тому відсутність першої книги залишила невеликі "світлі плями" хіба що в особистому житті Шацького.
Переїхавши із Варшави в мальовничу глуху провінцію, де ніколи нічого не стається (ну можуть в якогось школяра поцупити мобільник), відчайдушний працівник органів правопорядку сумує й депресує наповну. Він звик до купи нерозкритих справ, перебувати у вирі подій, не надто перейматись особистим колег, а в цьому Сандомирі на задвірках Польщі люди пов"язані глибокими стосунками споконвіку. А ще містечко береже криваві легенди антисеміцького характеру. І ось на тлі чудового старовинного архітектурного ансамблю, якому чудом вдалось оминути руйнування в часи війни, розгортається історія дивного вбивства з релігійно-ритуальним підтекстом. Чи вдастся столичному фахівцю залагодити справу кваліфіковано й чітко, як він до того прагне?
Образ Шацького харизматичний і неординарний - таким повинен бути, може, й не ідеальний, але точно бажаний, польський прокурор. Самовідданий, наполегливий, обізниний, дотепний інтелектуал, але трішки бабій, трішки емоційніший, ніж того вимагає професійна етика, трішки... Ну яке значення мають всі оті "трішки", якщо він дещо розповнілий і посивілий Харві Спектр й Шерлок Холмс в одному флаконі та майже місцевого розливу =). Тобто перед нами жива людина із своїми недосконалими рисами, проблемами в особистому житті і в період змін, до яких психологічно не готова, але до виконання своїх фахових обов"язків підходить максимально серйозно.
В романі намішано багато - релігія, політика, міжетнічні стосунки, але в ньому можна познайомитись із Польщою зсередини, а не з туристичною листівкою. І родзинкою для мене стали описи провінційного життя. В душі я назавжди залишусь дівчинкою, що народилась і виросла в містечку з населенням в сім тисяч, де всі одне одного й одне про одного все знають. Таке становище зазвичай лягає тягарем на мешканців, але особливого шарму й імлисто-теплого настрою "містечковість" не втратить ніколи.
Вартісна, цікава, пізнавальна книга, гарно оформлена й перекладена. Однозначно рекомендую!