Зарубежная классика
Комментарий к книге Сто тисяч
Рецензия на книгу Сто тисяч
nimfobelka
Укрліт все ще в своєму репертуарі. От знаєте, є комедія положень, а тут - трагедія. Все через дурість власну, підкріплену соціальними умовами (а як же, куди ж без них в укрліт) і жахливим характером одного з персонажів. В підсумку маємо одну сварливу бабу, одну нещасну горду дівчину, одного нещасного затюканого з усіх боків молодого чоловіка, другу нещасну закохану дівчину і, нарешті... не буду спойлерити. Про такі випадки кажуть: так сталося. І незрозуміло, хто ж винен у цьому? Перша назва твору, до речі, і ставить саме це питання: "Хто винен?"
Немає тут жодного персонажа, який би викликав симпатію. Варка - хоч і ніби здатна до якогось протесту, але дурна, пліткам вірить, а коханому - ні. Софія - ну, так, любляча, працьовита, ласкава, але... мабуть, мені просто не до вподоби такі сентиментальні жіночі образи. Про Ганну мовчу, жахлива людина, це ж треба бути такой дратівливою та прискіпливою (в негативному смислі цього слова), Гнат - таке шось, аморфне, ні туди, ні сюди. І дружину люблю, і Варка причарувала, і мати авторитет, і шарпають його кожна в свій бік.
Таке.
Як не дивно, мені найбільше сподобались не ті п'єси, що винесені в назву книги, а "Сава Чалий" и "Мартин Боруля". Мене не назвеш любителькою драматургії, але це дуже цікаво було прочитати.
До речі, саме видання дуже якісне - і шрифт, і папір, і палітурка, до того ж, зручний формат.
Книжка, варта уваги.