Юрій Винничук

Насправді, книжка на відпочити: взяти до рук, розслабитися, зануритися у майстерно виписаний світ Львова сімнадцятого століття, із задоволенням спостерігати за пригодами, інтригами з перевдяганнями, любовними багатокутниками і, звичайно ж, мовою. Відірватися нереально, хоча історія, в принципі - "нічо особенного".
Починається вона казково-загадково - із відьомства, чаклунів і чарівних книг, і це, безумовно, захоплює.
А далі... Далі ми потрапляємо до того самого Львова, трохи по-парфумерськи змальованого з усіма його характерними для тогочасного міста запахами і звуками.
І він видається якщо не центром світу, то центром Європи - стовідсотково. І так складно відділити історичну правду, напевне дбайливо вичитану десь у старовинних манускриптах, від авторських фантазій - настільки органічно воно все виглядає. Цитати з античних манускриптів сусідять з жахливими забобонами, професійні медики змагаються за визнання з відьмами і чорнокнижниками, чорт розгулює містом і хихотить у костьолі, по Полтві плавають морські корсарські кораблі, а чорнокнижник ліпить собі ідеальну жінку з мандрагори.
Разом з цим - воєнні події, хірургічні операції, тортури і страти - і несподівано ніжна та лірична сюжетна лінія про ката, що здатен співчувати. І, мабуть, навіть любити.
Разом з цим - розслідування жорстокого вбивства повії. Хоча пф, хто вона така, щоб оце розслідувати.
Разом з цим - любовний багатокутник з інтригами, недомовленостями та перевдяганням, з якого принаймні двоє вийшли щасливими.
І ще купа другорядних, але не менш привабливих сюжетців (чого варта тільки теорія походження жінки з Місяця!).

Соу, незважаючи на "нічо особенного" в цілому, книжка класна. Диявол, як завжди, в деталях (Привіт, Франц!).