українська проза
Комментарий к книге Груші в тісті
Рецензия на книгу Вогненні стовпи
mbaglay
Завжди приємно читати якісну літературу. Хоч сам твір доволі трагічний і похмурий,читала справді з насолодою і цікавістю. Колись страшенно не любила шкільної фрази " у творі йдеться про важку долю українського народу", але книга й справді про те. І зачепила насамперед не у глобальному державному масштабі,а як трагедія кожної окремої маленької чи великої сім'ї,людини...У людей забрали можливість творити свою долю,вірити у майбутнє,у людську доброту...Страшний час,і не дай Боже,щоб ще колись він повторився.
Читала і уявляла,яка б чудова була це екранізація,щоб без зайвого пафосу,правдиво,з космацьким колоритом передати страшну сторінку нашої історії, та це, певно, так і залишиться лише в моїй уяві(
Цитати,які здалися особливо актуальними:
Ніхто не хоче розпочинати війну через країну ,про яку мало хто знає,де вона знаходиться на мапі...Народ,який не зумів витворити власної еліти,засуджений на те,щоб коритися чужим панам...
Цю книгу можна з впевненістю назвати "книгою хорошо настрою!". Тут є все: і гумор, і життєві історії, і кохання і звичайно трішки "винничукової еротики". Коли хочеться відпочити, підняти собі настрій, почитати щось цікаве, захопливе, я буду брати цю книгу, обирати одну випадкову історію і насолоджуватися надзвичайною Винничуковою мовою, фантазією та хтозна... Він каже, що пише все про себе. Цікаве ж у нього життя, виявляється!:)