сучасна українська література

Комментарий к книге Інтернат

Avatar

fb_1745438792153058

Довго чекав після Ворошиловограда … Шкода, що війна спонукала Сергія написати цей роман. Автор виплеснув свою боль, боль Громадянина, Українця …

Юрій Винничук, Лютеція
Ірина Мацко, Мигдаль для серця (збірник)
Іван Драч, Оріон Золотий. Театр (збірник)
Дмитро Стельмах, Фарс-мажор
Юрій Андрухович, Коханці юстиції
Сергей Жадан, Интернат
Люко Дашвар, Покров
Катерина Бабкіна, Знеболювальне і снодійне
Василь Базів, Канадійський тестамент, або Мафія в екзилі
Петро Лущик, Ратники князя Лева
Володимир Єшкілєв, Богиня і Консультант
Сергій Жадан, Інтернат
Юрій Винничук, Цензор снів
Іван Драч, SатирикоN (Pro i contra)

Рецензия на книгу Покров

Avatar

hain

Герої Майдану ще не здогадувалися — за півтора місяця сотня поляже, тисячі назавжди скалічаться, і у всіх живих на серці залишиться грубий, як міліцейський кийок, рубець.

Книга про рід, про долю роду і складне плетиво минулого і сучасного. Мені б сподобалось набагато більше, якби не тема Майдану. Наче і написано гарно, нічого поганого чи відверто неправдивого, але … я ще не готова про це читати. Ось ця цитата на початку – це моє ставлення, для мене ще не час нести Майдан в художню літературу.

Я не шанувальник Люко Дашвар, скоріше навпаки. Після «Село не люди» мене відвернуло від автора надовго, але про «Покров» мала декілька схвальних, навіть захоплених відгуків…

По-божому, коли людина сама своїх предків знає! тому і поміч не потрібна, бо рідна кров- покров, захист. А хто кров свою не шанує, тому помагати гріх! Кожен свої шляхи сам здолати має

Гарний задум, історії предків читаються – ковтаються, цікаво і захопливо. Із сучасністю складніше – герої якісь пласкі і неживі, гротескні і однобокі, або погані або близькі до ідеальних, одним словом – вигадані.
Хоча, звичайно, я дещо упереджена… Є в книзі моменти, які можна цитувати і згадувати. Головна героїня змінюється під впливом обставин, еволюцію образу спостерігати цікаво.

Отака новорічна ніч. З вікон — веселощі, автівки поспішають, гудуть. Нащо стільки галасу?! А раптом сеї миті хтось… поми-рає? Тиші хоче? Мар’яна з останніх сил суне до знайомої п’ятиповерхівки: потріпані домашні капці — не та пара, що взим-ку рятує. Сусідчин овечий жилет сам змерз-задуб. Думки, відчуття перемішалися, затверділи, застигли: ані питань, ані жалів, ані молитов. Тільки щоби вже не жити, у сенсі — не думати, не відчувати. Захворіти тяжко з гніву, як з вірусу, пе-ретворитися на малу дитину, приймати милосердя оберемка-ми — аж рукам горе! І хоронити чисту сльозу… Ту сильну, що вона камінь їсть.

В таких епізодах сила книги, за них пробачаєш все притягнуте за вуха і шите білими нитками.
В цілому, раджу читати і складати власну думку, раптом сподобається) Скоріше за все не перечитуватиму, але може ще колись спробую почитати Люко Дашвар

Боевики
Детективы
Детские книги
Домашние животные
Любовные романы