Роман Іваничук

Завжди приємно читати якісну літературу. Хоч сам твір доволі трагічний і похмурий,читала справді з насолодою і цікавістю. Колись страшенно не любила шкільної фрази " у творі йдеться про важку долю українського народу", але книга й справді про те. І зачепила насамперед не у глобальному державному масштабі,а як трагедія кожної окремої маленької чи великої сім'ї,людини...У людей забрали можливість творити свою долю,вірити у майбутнє,у людську доброту...Страшний час,і не дай Боже,щоб ще колись він повторився.
Читала і уявляла,яка б чудова була це екранізація,щоб без зайвого пафосу,правдиво,з космацьким колоритом передати страшну сторінку нашої історії, та це, певно, так і залишиться лише в моїй уяві(

Цитати,які здалися особливо актуальними:

Ніхто не хоче розпочинати війну через країну ,про яку мало хто знає,де вона знаходиться на мапі...


Народ,який не зумів витворити власної еліти,засуджений на те,щоб коритися чужим панам...