психологическая проза
Комментарий к книге Пироги и пиво, или Скелет в шкафу
Рецензия на книгу Амулет Паскаля
cahatarha
3...2...1. Почалась гра. Ціна - твоє майбутнє.
Тільки від тебе залежить, чи повернешся ти до життя і яке воно буде.
Ти знаєш хто ти?
Ти зниєш що тобі потрібно?
Невже, ні? О, тоді ти саме там де потрібно.
У кожного з нас є ворог - ми самі. І саме тому, інколи, нам потрібен ще хтось. Людини яка б підштовхнула нас до того, що ми хочем і безперечно можем самі.
перестати боятися самого себе. Раз і назавжди сприйняти
себе як індивідуума й не піддаватися загальному психозу.
Треба мати сили йти проти течії. А щоб мати ці сили - перестати
боятись власних думок, що не збігаються з думками решти.
Мати сміливість встати і сказати. Часом це досить важко.
Невпевненність стримує цей рух: встати. Хвилювання здушує гортань:
сказати. Але зробивши це, ти, несподіванно побачиш - тебе слухають.
І не тільки! З тобою погоджуються, адже думали так само,
тільки не наважувались йти проти течії. І страх минає.»
Гра закінчується, хтось виграв, хтось програв. Отож приходьте до тями любі гравці. Вас знову чекає життя)
P.S. Хороша книга. ЇЇ родзинка у тому, що ти не ромієш, чи події насправді трапляються з героями, чи це просто гра їхньої уяви.
Не получилось у меня понять жену Эддуарда Дриффилда Рози, но сам писатель мне импонировал. В целом книга хороша не героями, а общей атмосферой, как будто ведешь неспешный разговор за чашкой чая об английской литературе, о предрассудках, о жизни соседей)))