остросюжетная проза

Роман «Заручники містерії та абсурду» мене привабив перш за все, цікавими образами, гостротою конфлікту. Коли сильний і безхитрісний льотчик Олександр стає об'єктом для експериментів хижачки Емми Владленівни та її керівників, і герою, і читачу здається, що це сон, якесь непорозуміння. А ті страшні знущання, які пілот витримує у психлікарні, змальовані майстерно, і тому вражають. Я сприйняла їх, як «ілюстрацію з пекла». Бо так не хочеться вірити, що в світі є цинічні «ляльководи», які запросто можуть кинути непокірного до психлікарні, а то й убити… А дівчата з музичного квартету мені здалися символами любові, гармонії. Не дивно, що саме скрипалька полюбила Олександра всім серцем, боролася за щастя… Книга Ярослава Трінчука – терпке застереження наївним і натяк ницим, що вони не вічно будуть безкарними.