Осип Назарук

До недавніх пір я й не підозрювала, що одним з перших про знамениту українку Роксолану, що стала турецькою султанкою, написав саме О. Назарчук. В школі ми вивчали роман П. Загребельного «Роксолана», а от повість Назарука залишилася незаслужено забутою. І от, на хвилі шаленої популярності серіалу «Величне століття» про Роксолану знову заговорили, почали цікавитися її життям, історією Туреччини і роками правлінням султана Сулеймана. Набула другого життя і книга О. Назарука.
Спочатку читати було незвично, все-таки книга написана староукраїнською мовою західного діалекту. І навіть не так незвичні діалектні слова, адже вдома я також говорю на діалекті, як саме їх написання українськими буквами, що не завжди точно передає звучання. Проте до такої мови поступово звикаєш, і історія починає захоплювати. Добре показано релігійні сумніви Настуні, як вона поступово змінювалася піж впливом оточення і свого нового життя. Звичайно, в книзі є історичні погрішності, але оскільки це художня книга, то це допустимо. Сподобалися пророцтва, надає історії легкий відтінок містичності і наводить на думку, що все в нашому житті відбувається не просто так. Інколи історія здавалася трохи затягнутою, але в цілому мені сподобалося.
І дуже сподобалася післямова автора, його слова, що він присвячує книгу українським жінкам.

Присвячую українським дівчатам сю працю про велику українку, що блистіла умом і веселістю, безоглядністю й милосердям, кров'ю і перлами. Присвячую на те, щоб вони навіть у найтяжчих хвилях свого народу і своїх не тратили бодрості духу і були підпорою своїх мужів і синів та діяльними одиницями свого народу.