Человек граничит с морем,
Он – чужая всем страна,
В нем кочуют реки, горы,
Ропщут племена,
В нем таятся руды, звери,
Тлеют города,
Но когда он смотрит в точку –
Тонет, тонет навсегда.
Человек граничит с морем,
Но не весь и не всегда, –
Дрогнет ум, потоп начнется,
Хлынет темная вода.
Елена Шварц
Чудова книга спогадів Ільми Ракузи – швейцарської письменниці, перекладача і літературного критика. Все її життя починаючи з дитинства – це подорож світом (з тих чи інших причин), переїзди та мандрівки. Життя на валізах, в очікуванні чогось нового, ще незвіданого. Ільма громадянка світу. Вона зростала в мультикультурному середовищі, призвичаювалась до різних традицій, асимілювалась та намагалась зрозуміти чужу культуру. Вона вивчала світ через музику і літературу. Чудові засоби, чи не так? Адже, душа народу лежить в її музиці, літературі та традиціях.
Ільма Ракуза все життя шукає відповіді на питання: «Хто я?». Її мати – угорка, батько – словенець. Сім’я переїздить зі Словаччини до Швейцарії, де Ільму не сприймають за свою однолітки. Вічно чужа та не така як всі. А це не завжди погано. Вона особистість, вона вирізняється і зовнішністю і вподобаннями. То чи швейцарка вона? А ще Ільма не могла визначитись, що обрати для себе – музику чи літературу. Ці споріднені галузі постійно ходять парою у житті Ільми.
Цікаво описана подорож авторки до Ленінграду та Москви за часів Радянського Союзу. Такий не зашорений погляд на сірість та буденність, на однаковість одягу, на полювання за продуктами в напівпорожніх магазинах, на черги та на поклоніння партії. Все, що її захопило це церви та бібліотеки (зовнішній вигляд), в якій іноземцям представлений доступ тільки до праць Леніна.
Ільма Ракуза просто обожнює літературу. Читала також і російську, дореволюційну. Перекладала твори Чехова, Ремізова, Цвітаєвої, Грабала, Надаша. Мала знайомство з Бродським підчас навчання в Ленінграді. Захоплювалася його політичною сміливістю. Підчас «празької весни» вона була у Празі. Слухала гучні промови та співпереживала. Вона дитя Землі. Ільма змалечку осідлала мови, вони їй надзвичайно швидко давалися.
Моя пристрасть – читання, вдома маю величезну бібліотеку. Зокрема, через книги я прийшла до моєї найважливішої мови – німецької. Іншими мовами, в яких почуваюся комфортно, є угорська і словенська, до яких потім додалися французька, російська, італійська, англійська і сербохорватська.
Нові мови – двері в інший світ. Іноді я відчиняю кілька одночасно, і між ними виникає протяг. Це можна порівняти з мовним оркестром, що звучить в моїй голові. Більше того, я стаю інакшою в залежності від мови, яку обираю.
Це дуже якісна мемуаристика. Така неспішна (як книги Кундери), розважлива та камерна. Запахи, відчуття та почуття, стани та емоції – все це основа книги. Ільма Ракуза чудовий оповідач, вміє зацікавити та захопити. Чудово, просто чудово! Якби ще оповідь була підкріплена фотографіями, було б узагалі неперевершено. Раджу до читання!
Человек граничит с морем,
Он – чужая всем страна,
В нем кочуют реки, горы,
Ропщут племена,
В нем таятся руды, звери,
Тлеют города,
Но когда он смотрит в точку –
Тонет, тонет навсегда.
Человек граничит с морем,
Но не весь и не всегда, –
Дрогнет ум, потоп начнется,
Хлынет темная вода.
Елена Шварц
Чудова книга спогадів Ільми Ракузи – швейцарської письменниці, перекладача і літературного критика. Все її життя починаючи з дитинства – це подорож світом (з тих чи інших причин), переїзди та мандрівки. Життя на валізах, в очікуванні чогось нового, ще незвіданого. Ільма громадянка світу. Вона зростала в мультикультурному середовищі, призвичаювалась до різних традицій, асимілювалась та намагалась зрозуміти чужу культуру. Вона вивчала світ через музику і літературу. Чудові засоби, чи не так? Адже, душа народу лежить в її музиці, літературі та традиціях.
Ільма Ракуза все життя шукає відповіді на питання: «Хто я?». Її мати – угорка, батько – словенець. Сім’я переїздить зі Словаччини до Швейцарії, де Ільму не сприймають за свою однолітки. Вічно чужа та не така як всі. А це не завжди погано. Вона особистість, вона вирізняється і зовнішністю і вподобаннями. То чи швейцарка вона? А ще Ільма не могла визначитись, що обрати для себе – музику чи літературу. Ці споріднені галузі постійно ходять парою у житті Ільми.
Цікаво описана подорож авторки до Ленінграду та Москви за часів Радянського Союзу. Такий не зашорений погляд на сірість та буденність, на однаковість одягу, на полювання за продуктами в напівпорожніх магазинах, на черги та на поклоніння партії. Все, що її захопило це церви та бібліотеки (зовнішній вигляд), в якій іноземцям представлений доступ тільки до праць Леніна.
Ільма Ракуза просто обожнює літературу. Читала також і російську, дореволюційну. Перекладала твори Чехова, Ремізова, Цвітаєвої, Грабала, Надаша. Мала знайомство з Бродським підчас навчання в Ленінграді. Захоплювалася його політичною сміливістю. Підчас «празької весни» вона була у Празі. Слухала гучні промови та співпереживала. Вона дитя Землі. Ільма змалечку осідлала мови, вони їй надзвичайно швидко давалися.
Моя пристрасть – читання, вдома маю величезну бібліотеку. Зокрема, через книги я прийшла до моєї найважливішої мови – німецької. Іншими мовами, в яких почуваюся комфортно, є угорська і словенська, до яких потім додалися французька, російська, італійська, англійська і сербохорватська.Нові мови – двері в інший світ. Іноді я відчиняю кілька одночасно, і між ними виникає протяг. Це можна порівняти з мовним оркестром, що звучить в моїй голові. Більше того, я стаю інакшою в залежності від мови, яку обираю.
Це дуже якісна мемуаристика. Така неспішна (як книги Кундери), розважлива та камерна. Запахи, відчуття та почуття, стани та емоції – все це основа книги. Ільма Ракуза чудовий оповідач, вміє зацікавити та захопити. Чудово, просто чудово! Якби ще оповідь була підкріплена фотографіями, було б узагалі неперевершено. Раджу до читання!