Григорій Квітка-Основ’яненко

Читала п'єсу, а перед очима однойменній фільм. І все прочитане підкріплювалося колись побаченим.
Сподобалось перш за все тому, що з гумором (чого вартує Обідати? Зараз. Що то вже я люблю обідати! Я б і вдень і вночі усе б обідав. від Стецька) та ще тому що змальовані образи дуже характерні. Тут тобі і батько Прокіп ласий до горілки, котрий хоч і поганенький, зате є; і мати Одарка, бублейниця, що вийшла за нелюба, але досі мириться з ним; і гарна дівчина Уляна, яку покохав не менш гарний хлопець Олексій, ну і звісно ж Стецько - багатий бовдур, який ніяк не може оженитися, хоч і шукав уже скрізь і хочби тобі якась поганенька захотіла, та ні ж! Стецько мені сподобався найбільше, бо хоч і дурний зате правдивий, якому всі говорять, що він дурний, і як таким не станеш, якщо всі так кажуть.
Не дуже сподобався дядько-вояка, який говорив ну дуже складною мовою.