бандиты

Насправді магії в ній не так вже й багато, вона більше емоційно магічна. Купа недоказаного, непоясненого. Доки читаєш, доводиться про все здогадуватися. Це часом трохи дратує, але й цікаво.
Ворона на обкладинці крута – насправді лише через неї і звернула увагу, купила і прочитала потім. Не знаю, коли це в мене почалось, та останнім часом беру книжки лише з красивими обкладинками. Читаю всі підряд, а от на свою поличку (якої ще навіть немає, книжки просто лежать величезними купами по всій кімнаті) беру тільки красиві. Може це все побічні ефекти професії, не знаю. Сподіваюся, це не вважається дискримінацією простеньких книг із дешевим дизайном.
Повторюся ще раз: ворона крута, але вона мене й розчарувала. Розумієте, коли береш книжку з красивою вороною, із «воронячою» назвою, а потім ще читаєш анотацію про «неможливе викрадення», то якось хочеться думати, що там хтось або перетворюватиметься на ворону, або там будуть ворони, що розмовляють, чи хоча б ворони, які приноситимуть пошту, як сови в Гаррі Поттері. А виявляється, ні, все набагато простіше, щоб не сказати примітивніше. Ну все, не буду спойлерити, бо сама таке ненавиджу. Загалом книга ок, не знаю, чи читатиму наступні частини, мабуть так, але вже не з таким ентузіазмом.

Дехто каже, що книга для підлітків, і через це так собі, але я не погоджусь. Тут все складніше. Є класні книги для підлітків. Які хочеться перечитувати. Цю перечитувати не хочеться.