Современная проза
Комментарий к книге Волкодавы СМЕРШа. Тихая война
Рецензия на книгу Вічник
souschuk
Книга насичена діалектизмами і рідковживаними слівцями, причому вас не врятує навіть чотирьохсторінковий «словарик» наприкінці книги — гуглити доведеться ледь не через кожні декілька абзаців.
По сюжету це класична робінзонада, тільки в українських реаліях автор мав можливість закинути героя в ліс, а не на острів. Друга половина книги стає настільки динамічною, що особисто для мене це доказ того, що Андрій Ворон (104-річний старець) — фігура вигадана.
Очевидно, нашим людям в якийсь момент стало не вистачати таких всеохопних інструкцій щодо українського життя, і автор вчасно їх написав. Багато порад та настанов дійсно мають сенс ("Будь собою", "Все, що є природним — красиве", "Немає нічого понад людяність", "Дослухайся до свого серця"), але таку книгу все ж таки варто читати із великою клепкою в голові, аби потім не намагатися лікувати діабет капустою, а рак — калиною.
Интересная книга особенно если сравнивать с классикой жанра В августе 44. Читается на одном дыхании с хорошим описанием смершевской специфики. Из слабых мест слишком много идейного пафоса и конечно далеко до августа 44 по литературным параметрам.