Повести, рассказы

Спойлеры
Яка майстерна сатира!!! Головний герой Аркадій Петрович - генерал, звиклий до багатого грошовитого життя, до безкінечних земель, що є його власністю, дотримується ліберального погляду про те що "земля повинна належати тим, хто її обробляє", планує віддати землю селянам. Пан братається з селянами, вони називають його татком, проте поряд з цим Коцюбинський вимальовує і протилежні риси генерала: себелюбство, егоїзм і манерність поведінки... Стала явною його гра, він хотів бути хорошим всім,і ніби-то притримувався правильних поглядів про землю, та вже коли час прийшов втлювати свої задуми (з якими так носився Аркадій Петрович), то він просто злякався і почав сердитись по суті на свої ж благородні задуми. Мені здається, ключовою фразою, яка розкриває саму сутність образу є

" Чув щось важке у собі і не хотів признатись, що то образа. Натурально, вони мають право на землю, він завжди тримався такої думки і завжди її висловляв, але щоб у нього… От тобі й добрі «сусідські» стосунки! Згадав всі поради свої і поміч, кумовання і сільські весілля, на яких він грав ролю весільного батька. В того самого Бондаришина він, здається, хрестив… А тепер все се забулось!"

Якось дивно він уявляє собі дружні стосунки... Разом з так званою дружбою, він чекає, що йому будуть поклонятися, бо повинні поклонятися - він же ж пан! Як це так вони вже забули про те?! Генерал впадає у відчай від ситуації, яку сам створив. І вже й сам сумнівається: чи хоче надавати простолюду такі права, таку незалежність.
Коцюбинський вдало показує характери пихатої, жадібної сім'ї і протиставні їм характери бідних селян, які лиш хочуть мати хай маленький, проте свій клаптик землі, щоби жити самі на себе.
Висновок говорить сам за себе: щиро добрих панів не буває, їхній світ викривлений і вони мають владу, землю, якою ніколи-ніколи не захочуть поділитися, що б вони там не казали. І щирих друзів з них теж не буває, гляди, можна і поплатитися за таку дружбу...