Классика
Комментарий к книге Поза межами болю
Рецензия на книгу Поза межами болю
Speil
Минулого тижня мене викликали до кабінету директора. Чудова жінка, Тетяна Миколаївна, сповістила мене про намір докинути на мої тонкі медалістські плечі чергову наукову роботу, а я із задоволенням прийняла її добровільно-примусову пропозицію. Наукова робота, сказала мені директор, має бути або за чорнобильскими хроніками, або за повістю-поемою Турянського "Поза межами болю". Добре, відповіла я, приваблена сильною назвою, я обираю другий варіант. Тетяна Миколаївна подивилась на мене чи то зі скептицизмом, чи то із жалістю, та, кивнувши, відіслала на заняття.
Сьогодні, зваривши кави із нового гарненького пакунка "Якобс", я всілася в крісло, відкрила букепп на планшеті і ридала, здається, всі 143 сторінки, які вмістила у собі ця повість-поема.
Це капець. Не маю жодного уявлення, як розповідати про тему, мету і проблематику твору без сліз.
Клятий світ.
Такі різні люди. Люди такі різні. Різні таки люди...
Ну що ж, апелюю до Фрейда, котрий свою однобокість трактування психіки людини доказав таким своїм уявним експериментом :
«Давайте спробуємо поставити якусь кількість найрізноманітних людей в однакові умови голоду. По межі зростання голоду всі індивідуальні відмінності зітруться, і на їх місці постане картина одноманітного вираження неприборканого спонукання».
Любов вириває з небуття. Умови одні - а ми ні.