Классика

В котрий раз повторюю: дуже мені подобаються твори Коцюбинського. Чудова мова, такі кольорові, образні, метафоричні описи - смакуєш кожне слово. От подивіться тільки:

Земля будилась. Гречка поплила білим пінистим шумом, до ріллі припадали теплими грудьми пташки, а вітер гойдав дивину і волошки. Повні, рожеві, як діти, збуджені зі сну, плили по небі хмаринки, в стерні, певно, вже починали свою роботу жуки, а польові мухи чухали десь лапками живіт та розправляли залежані крила

У цьому творі розповідається про подарунок, який батько зробив на десяті іменини свого сина. Він вирішив показати йому... Страту. Повішення. Уявляєте, власну десятирічну дитину повести дивитися, як вішають людину. Тому що дитині буде цікаво. Тому що запам`ятається на все життя. І мати того хлопця, почувши про задум батька, спочатку лякається, а потім проситься поїхати з ними. Ви тільки подумайте! Цікаво подивитися на смерть іншої людини.
І дивляться. Байдуже, без емоцій, хіба що з цікавістю. А якщо б дозволялось, напевно, набіг би цілий натовп народу.
Але дитяче серце - чуйне. Дитяче серце - не байдуже. Дитина біжить назустріч, лине до осудженої, обіймає, плаче і благає припинити. Дитяче серце прагне захистити, запобігти, вплинути, але...

Він глянув в долину й побачив: в повітрі, осяяна сонцем, гойдалася довга чорна фігура. Покрутилась в один бік - і стала... Потому в інший - і знов спинилась.

А батько... Батько посилено забиває собі голову дрібницями, тільки, щоб не думати... Щоб не думати.